Пролог
Записки, которые вы сейчас прочтете, мне передал выпускник одного из педагогических вузов. На данный момент он вынужден преподавать химию и біологію в сельской школе потому, что не считает службу в армии почетной обязанностью каждого мужчины.
Эта история является чуть ли не классическим примером того плачевного положения, в котором на данный момент находится добрая половина всех сельских школ в Украине.

* * *
Був сьогодні перший день в школі. Шняга повна, отстой блін. Андрій Миколаєвич, блін, - ваш новий вчитель. Шість годин в тиждень. Вчитель хімії і біології. Цілий день лазив там як притрушений весь в муці - хуй в руці. У восьмому класі дванадцять дітей, в дев’ятому - вісім, в десятому - четверо, в одинадцятому - вобше двоє. Діректорша - маньячка пальнута на всю голову. Нафіга мені це надо, блін!

* * *
Сьогодні провів два перших урока. Якась падла пропила всі мікроскопи А я, фіг його знає, як їм клітину показати на пальцях. Діти на питання: Що таке клітина? відповідають, що це в зошиті таке! Охуєть, блін! Навіть не знаю, з чого почати.

* * *
Приходила якась маруся з воєнкомату, повістку приносила. Армія ждет вас. Поцілуй мене в очко, моя ластівочко. Я тепер вчитель в сільській школі, так шо хай вони там з армією всі попустяться - закон України, блін. На радостях ужрався в кізяки і ні фіга не помню. Пацани розказували, що бігав по всій дискотеці з водяним пістолєтом, придурок! А потім підсняв собі якусь кралю: два на два з красною мордою. Нафіг нада такі радості

* * *
Дєпресняк. Розійшовся зі своєю. Дура охуєвша! Сорок п’ять на босу ногу і шоб под мишками не жало! Та пішла вона. Кавалера собі найшла - два вєршка од горшка. Карманнік! А я просто вчитель. Та хрєн би я ним був, якби не армія. Півтора года слону в жопу Це називається: каталися ми з тобою на білім катері, перевернувся він к єбені матері .

* * *
Коллєга в мене є, математик, даун повний! Двадцять сім років, ходить за школу курити:
- А діректорша сказала, шо тут курити не можна, а то вона мамі розкажить. Ну шо, не даун? Лайдак, очкастий! А діректорша нехай іде в сад. Чуєш, зараз буду там, за школою, по базниках десь лазити, як придурок. Де хочу, там и курю, ясно?

* * *
У мене в восьмому класі, мальчік є, тормоз повний. Ходить по школі, ніби перший раз сюди попав. Вже три роки в одному класі сидить. Я його питаю, чого це він такий дебіл, а він каже, шо корову пасе. Диктую дітям: мітохондрії, тире, це органели клітини, кома, які виконують енергетичну функцію . Прямо перед мною сидить дєвочка і тупо пише без ком і крапок. Я кажу: Діти, після слова клітина , поставте кому . А це придуркувате, сидить, либу давить, а ком все рівно не ставить. Я її питаю: Наташа, ти чого коми не ставиш? . А вона мені: А навіщо мені коми, я так! . Абзац повний.

* * *
Вчора отримав першу зарплату цілих сто гривень (Якраз мамі віддати + на жвачки). Прийшлося ставити колективу могорич - перша ж зарплата, блін. Пили якусь галіму самогонку: п’єш, а воно губи пече, отрава! Сиджу я на сходах, синій в гамно, підбіга до мене фізик і каже:
- Слухай, Андрюха, я тут українку замолодив, зараз йдемо до неї. Поможи, в неї там подружка сидить і надо її відволікти.
- А вона хоть нічого?
- Нормальна, ідем!
Ну ми пішли до українки. Заходимо і мені представляють подружку:
- А ось і Настя!
Я її як побачив чуть в обморок не впав - жопа кіло на сто, морда здоровенна, вся в прищах і руда коса до пояса.
- Оппа! Все, я додому.
Вийшли за двері і цей придурок мені каже:
- Та фігня, не переживай, зараз заллємо сливи тай все буде нормально.
- Ніфіга, пішов ти, у мене на неї не встане навіть якщо я вобше вмру!
- Та не гони, щас нап`ємось і все буде добре.
Ну, коротше, він мене таки вломав і я залишився. Сиджу, п`ю, п`ю гранчак за гранчаком, іще один, іще Дивлюся на неї а вона не міняється! Сиджу і сміюсь, і плачу. А вона влупашила три по двісті і сидить глазкі мені, оті свої перевернуті строїть. Та ну нахуй!

* * *
Визиваю до дошки одну клаву з дев’ятого Б. Ну вона виходить, починає щось відповідати, а я сиджу і не розумію: Фак, ну що так воняє, обригаться ж можна, йо-майо! І тут я починаю розуміти, що у дєвочки щось погано з гігієною. Коротше, з гріхом пополам, дочекався я перерви, відвів її в сторону і кажу:
- Чуєш, Таня, іди до дому помийся, бо воняєш так, що обригаться можна.
А вона мені:
- В смислє?
Я кажу:
- В смислє в смислє. Іди помийся, дура. Ти хоч зуби з ранку чистиш?
А вона мені:
- А мені не надо зуби чистить, я яблучко зранку з`їм і все.
Ну нормально, блін? Діти наше майбутнє. Та їбав я таке майбутнє, це ж вобше
Капут.

* * *
У нс в школі географ є маніяк педофільний. Озабочєний, блін, гальмак. Сидимо ми з ним на перерві в калідорі, щось розказуємо. Тут проходять якісь чікси, класу з дев`ятого юбки до піськи, морди тупуваті. І тут цей маладец проріка:
- Глянь, Андрюха. Євочки, пісьочки, як сливочки.
Мама родна Іде тільки таких даунів придумують? Тоже мені поет, маму вашу за ногу!

* * *
Сьогодні наблюдав перші ефекти своєї благотворної дєятєльності в отраслі педагогіки: Вася, той шо постійно корову пасе і дебіл повний, нарешті вивчив клітину. Відтарабанив слово в слово по книжці. Я йому:
- Ну молодець, шариш, нарешті хоть шось запам’ятав
А він мені:
- Та ж так, я цю тему як вірш вчив наізусть, цілих два дня
Ну думаю, добре що хоть так вивчив, а то ж вобше абзац, а сам дітям кажу:
- Діти, ви шо? Напам`ять вчити теми не потрібно це ж маразм. Ви просто прочитайте, а потім своїми словами розказуйте.
А вони:
- А як це своїми словами ? Нам завжди казали од цього абзаца і до цього, і наізусть чтоб!

* * *
Завтра піду бити морду математику. Вася, блін, це шо таке діти в восьмім класі таблички множення не знають! Вони, мля, мені валентність (три помножити на два) як на аукціоні висчитують 12, 122, хто більше! Йопсель, це ж шо таке, це ти шо ж за математик...

* * *
Но не всьо так погано. Є діти в школі, що трохи на науці розуміються. Наприклад: Валя з десятого класу х м ю краще всіх знає. В неї просто талант якийсь. Буду навєрно її готувати до олімпіади. А шо? Дівчина може хоть одна єдина до ВУЗу вступить правда навіщо? Щоб оце так як я?

На этом записки заканчиваются. Никому не известно, что произошло с этим человеком пошел ли он в армию или же остался работать в школе дальше. Об этом вы можете подумать сами как-нибудь на досуге. Я свою задачу выполнил постарался показать то безвыходное положение, в котором находится довільно большая часть выпускников провинциальных ВУЗов. Все дело в том, что профессию нужно выбирать по призванию, а не от безысходности.